«Стогне дзвін. Та найгіркішими нотами звучать у ньому голоси Чорнобиля, катастрофи, яка ніколи не зітреться з людської історії, не згасне у віках», - такими словами розпочав захід Володимир Григорович. 

      «Чорнобиль... Мертва зона... Сьогодні такі слова гірким болем відлунюються у наших серцях. Заростають деревами, кущами, травою опромінені села. Вони порожні, мертві. Поступово руйнуються хати.
Про жахливу подію важко згадувати, страх проймає душу при згадці про мільйони загиблих людей, особливо молодих, які помирають повільно, але в тяжких муках. Ще багато століть ця трагедія буде нагадувати про себе вадами у новонароджених.
Ранок... Чорний ранок... 26 квітня 1986 року.

       Під час проведення виховної години присутні ще раз згадали про трагедію віку — вибух на ЧАЕС, поглибили знання про неї; згадали про тих, хто  за покликом рідної землі на захист свого народу першими прибули до палаючого реактора;  хто перший з наших земляків – казанківців  кинувся у небезпеку, щоб захистити інших.

        Перегляд відеороликів допомогли слухачам визначити негативний вплив аварії на стан навколишнього середовища та здоров'я населення, шляхом  аналізу та узагальнення навчальної інформації. Декламуючи вірші, учні передавали стурбованість кожного за все, що відбувається навколо, сприймали чужу біду, чужий біль як власний. 

      «Ми схиляємо свої голови перед усіма, кого сьогодні вже немає з нами, перед тими, хто ціною власного життя оплатив шанс на життя мільйонів,» - продовжив ВолодимирГригорович.

Хвилина мовчання, хвилина мовчання...
Це мить не прощання, а вічне стрічання
Із тими, кого вже не стрінемо ми.
Коли наступає хвилина мовчання,
У пам'яті нашій клекочуть громи.
    Тож устаньмо і — помовчимо мить — у пам'ять про тих, хто заснув вічним сном, сказавши своє вагоме слово в цій трагедії».
Чути звук метронома. Хвилина мовчання.

      «Наша пам'ять і пам'ять багатьох наступних поколінь знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому.
Громадськість стурбована розбудовою існуючих АЕС, експлуатація яких не дає цілковитої гарантії безпеки для людей і природи.
Мимоволі хочеться гукнути: «Люди! Схаменімося! Дзвони Чорнобиля б'ють на сполох! І, як писав Хемінгуей: «Не питайте, по кому подзвін. По кожному з нас».

     Проведена виховна година – це ще один проведений урок  патріотизму: ми мусимо завжди пам'ятати про подвиг пожежників, тих, хто першим ліквідував наслідки аварії, щоб у потрібну хвилину стати на захист, прийняти правильне рішення, насамперед думати про тих, хто нас оточує, а не про себе; бути чесними і сміливими, бути людьми, гідними свого народу і не зганьбити його; любити й берегти рідну землю. 

                                                                                                                                                                                                          Заступник директора з НВР – Н.О.Сізоненко.