«Екскурс в історію створення гімну України», - під таким заголовком 12.03.2015 р. провели виховний захід бібліотекар Воляницька Т.І. та керівники гуртків Єманова Н.А. і Галкін В.І., з метою виховання в молоді почуття патріотизму, національної самосвідомості та поваги до державної символіки.
Розпочався виховний захід словами Д.Павличка:
«Сотні літ нас розпинали,
Та не побороли,
Бо не вмерла Україна,
І не вмре ніколи».
Бібліотекар Т.І. Воляницька розповіла присутнім про історію кожного народу, який має свій соціальний символ і ототожнюється з життєдіяльністю його найхарактернішого прошарку, який вважається ознакою нації. Для США — це бізнесмени, Японії — самураї, Польщі — шляхта. Для України таким символом є козаччина. Без неї немає національної історії. Крім соціального символу, кожний народ має свою хвалебну урочисту пісню. Вона символізує державу і є одним із атрибутів державності. Урочиста пісня народу — це Гімн». Далі було ще раз звернуто увагу до Конституції України, зокрема до тексту статей 1 та 20, які констатують, що Конституція закріпила статус України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової держави (стаття 1), а у статті 20 зазначено, що державними символами України є Державний Прапор України, Держаавний Гімн України, Державний Герб України.
«Тема історії створення національної символіки дуже актуальна у незалежній Україні. І сьогодні мова піде про історію створення національного гімну України, музика якого стала одним із символів — державним Гімном України», - далі продовжила Н.А.Єманова. - Отже, пісня-гімн прославляє і вшановує народ, державу, високу ідею, агітує за цю ідею, згуртовує навколо неї».
Із виступів учнів присутні дізналися, що гімн – це хвалебна, урочиста пісня, один з видів ліричної поезії (поетичний і музичний твір) на честь якогось героя чи визначної події, міста, а також про його жанри: державні, революційні, військові, релігійні та партійні гімни.
Далі ведучі заходу надали пізнавальну інформацію про те, що перша музична символіка нашого народу сягає часів Київської Русі. Тоді роль державно гімну виконували бойові заклики та пісні. З тих часів поширюються й пісні релігійного змісту. У період козацької історії на перший план виходять пісні-гімни, що прославляють подвиги козаків. Наприклад, «Пісня про Байду». Народним гімном, бойовим закликом до боротьби не тільки в країні, але й далеко за її межами став вірш Т.Г. Шевченка «Заповіт», покладений на музику Миколою Лисенком.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте,
І вражою злою кров'ю Волю окропіте!
З повідомлень учнів присутні дізналися про перший український гімн, який народився у революційному 1848 році й уособив прагнення українців до свободи, був твір Івана Гушалевича на музику Дениса Сочинського «Мир вам, браття»:
Мира з неба всі десь просим,
Чи багатий, чи бідняк.
Глибокий відбиток на духовне життя народу наклав гімн «Вічний революціонер» Івана Франка, музика Миколи Лисенка, який поширився по всій Західній Україні і став похідним гімном-маршем.
Вічний революціонер —
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя і волю —
Він живе, він ще не вмер.
Свої гімни — «За тебе, Україно», «Для тебе, Україно, живем» — мали українські емігранти в Америці й Канаді. Вони співали на зібраннях пісні-гімни про швидке повернення на землю батьків.
Як прийдеться стати разом,
Ми в Україну підем,
Бо для неї лиш на світі для України живем.
Духовним гімном України є пісня «Боже великий, єдиний» або «Молитва за Україну», слова Кониського, музика Лисенка. Ним 5 грудня 1991 року відкривалося урочисте засідання Верховної Ради України, присвячене підсумкам Всеукраїнського референдуму та виборам Президента нашої держави.
Боже великий Єдиний,
Нам Україну храни,
Волі і світла промінням Ти її осени.
Бібліотекар Воляницька Т.І. у своєму повідомленні відмітила, що особлива увага випала пісні-гімну «Ще не вмерла Україна» Павла Чубинського, музика Михайла Вербицького. В умовах, коли українців примушували забути своє минуле, викреслити із свідомості відчуття українськості, саме в Західній Україні народилися рядки національного гімну «Ще не вмерла Україна». Перший рядок твору дав назву віршеві українського поета Павла Чубинського, який понад 150 років викликав жах у кількох режимів — царського, польсько-шляхетського, румунсько-боярського.
Рукописний текст пісні-гімну «Ще не вмерла України і слава і воля» (слова і музика) зберігається у науковій бібліотеці імені Стефаника. Саме як національний гімн «Ще не вмерла Україна» визнали Іван Франко, Леся Українка, українські громади в різних куточках світу.
Пісня-гімн вийшла за рамки української поезії. На початку XX століття її переклали кількома іноземними мовами. Слова і музика пісні надихали і досі надихають борців за рідну Україну. Гімн «Ще не вмерла Україна» не залишає людей байдужими, хвилює їхні душі, зачіпає за живе.
З 17 вересня 1991 року Українське радіо розпочинає свої передачі виконанням пісні-гімну «Ще не вмерла Україна», а 5 грудня 1991 року вона вперше урочисто прозвучала на засіданні Верховної Ради України, присвяченому підсумкам всеукраїнського референдуму та виборам Президента нашої держави, у виконанні уславленого хору імені Верьовки.
«Відроджуються, воскресають національні традиції України і її символіка, патріотичні і духовні гімни, серед них і «Ще не вмерла Україна». З піснею-гімном пов'язані вікові поривання нашого народу до незалежності, яка в наш час стала реальністю. Історична пісня «Ще не вмерла Україна» П. Чубинського, М. Вербицького є Піснею Пісень української нації, нашим головним національним Гімном. Ми називалися скіфами, антами, сарматами, уличами, тиверцями, хорватами, русинами, русичами. Та сьогодні кожен з нас гордий з того, що він — українець, вона — українка, ми — українці
Україно, соборна державо,
Сонценосна колиска моя,
Ще не вмерла й не вмре твоя слава,
Завойована в чесних боях!»,
на такій патріотичній ноті було завершено виховний захід.
Н.О.Сізоненко – заступник з НВР.
|