«Екскурс в історію створення гімну України», - під таким заголовком 12.03.2015 р. провели виховний захід бібліотекар Воляницька Т.І. та керівники гуртків Єманова Н.А. і Галкін В.І., з метою виховання в молоді почуття патріотизму, національної самосвідомості та поваги до державної символіки.      

Розпочався виховний захід словами Д.Павличка:

«Сотні літ нас розпинали,

Та не побороли,

Бо не вмерла Україна,

   І не вмре ніколи».

       Бібліотекар Т.І. Воляницька розповіла присутнім про історію кожного народу, який  має свій соціальний сим­вол і ототожнюється з життєдіяльністю його найха­рактернішого прошарку, який вважається ознакою нації. Для США — це бізнесмени, Японії — самураї, Польщі — шляхта. Для України таким символом є козаччина. Без неї не­має національної історії. Крім соціального символу, кож­ний народ має свою хвалебну урочисту пісню. Вона символізує державу і є одним із атрибутів державності. Урочиста пісня народу — це Гімн».  Далі було ще раз звернуто увагу до Конституції України,  зокрема до тексту статей 1 та 20, які констатують, що Конституція закріпила статус України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової держави (стаття 1), а у статті 20 зазначено, що державними символами України є Державний Прапор України, Держаавний Гімн України, Державний Герб України.

      «Тема історії створення національної символіки дуже актуальна у незалежній Україні. І сьогодні мова піде про історію створення національного  гімну України, музика якого стала одним із символів — державним Гімном України», - далі продовжила Н.А.Єманова. - Отже, пісня-гімн прославляє і вшановує народ, державу, високу ідею, агітує  за цю ідею, згуртовує навколо неї».

      Із виступів учнів присутні дізналися, що гімн – це хвалебна, урочиста пісня, один з видів ліричної поезії (поетичний і музичний твір) на честь якогось героя чи визначної події, міста, а також про його жанри: державні, революційні, військові, релігійні та партійні гімни.

        Далі ведучі заходу надали пізнавальну інформацію про те, що перша музична символіка нашого народу сягає часів Київської Русі. Тоді роль держав­но гімну виконували бойові заклики та пісні. З тих часів поширюються й пісні релігійного змісту.  У період козацької історії на перший план виходять пісні-гімни, що прославляють подвиги козаків. Наприклад, «Пісня про Байду». Народним гімном, бойовим закликом до боротьби не тільки в країні, але й далеко за її межами став вірш Т.Г. Шевченка «Заповіт», покладений на музику Миколою  Лисенком.

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте,

І вражою злою кров'ю Волю окропіте!

      З повідомлень учнів присутні дізналися про перший український гімн, який народився у революційному 1848 році й уособив прагнення ук­раїнців до свободи, був твір Івана Гушалевича на му­зику Дениса Сочинського «Мир вам, браття»:

Мира з неба всі десь просим,

Чи багатий, чи бідняк.

Глибокий відбиток на духовне життя народу на­клав гімн «Вічний революціонер» Івана Франка, му­зика Миколи Лисенка, який поширився по всій Західній Україні і став похідним гімном-маршем.

Вічний революціонер —

Дух, що тіло рве до бою,

Рве за поступ, щастя і волю —

Він живе, він ще не вмер.

     Свої гімни — «За тебе, Україно», «Для тебе, Ук­раїно, живем» — мали українські емігранти в Аме­риці й Канаді. Вони співали на зібраннях пісні-гімни про швидке повернення на землю батьків.

Як прийдеться стати разом,

Ми в Україну підем,

Бо для неї лиш на світі для України живем.

       Духовним гімном України є пісня «Боже великий, єдиний» або «Молитва за Україну», слова Кониського, музика Лисенка. Ним 5 грудня 1991 року відкри­валося урочисте засідання Верховної Ради України, присвячене підсумкам Всеукраїнського референдуму та виборам Президента нашої держави.

Боже великий Єдиний,

Нам Україну храни,

Волі і світла промінням Ти її осени.

    Бібліотекар Воляницька Т.І. у своєму повідомленні відмітила, що особлива увага випала пісні-гімну «Ще не вмерла Україна» Павла Чубинського, музика Михайла Вербицького. В умовах, коли українців примушували забути своє минуле, викреслити із свідомості відчуття українськості, саме в Західній Україні народилися ряд­ки національного гімну «Ще не вмерла Україна». Перший рядок твору дав назву віршеві українсько­го поета Павла Чубинського, який понад 150 років викликав жах у кількох режимів — царського, польсько-шляхетського, румунсько-боярського.

     Рукописний текст пісні-гімну «Ще не вмерла Ук­раїни і слава і воля» (слова і музика) зберігається у науковій бібліотеці імені Стефаника. Саме як національний гімн «Ще не вмерла Ук­раїна» визнали Іван Франко, Леся Українка, ук­раїнські громади в різних куточках світу.

     Пісня-гімн вийшла за рамки української поезії. На початку XX століття її переклали кількома іноземни­ми мовами. Слова і музика пісні надихали і досі надихають борців за рідну Україну. Гімн «Ще не вмерла Україна» не залишає людей байдужими, хви­лює їхні душі, зачіпає за живе.

       З 17 вересня 1991 року Українське радіо розпочинає свої передачі виконанням пісні-гімну «Ще не вмерла Україна», а 5 грудня 1991 року вона впер­ше урочисто прозвучала на засіданні Верховної Ради України, присвяченому підсумкам всеукраїнського референдуму та виборам Президента нашої держави, у виконанні уславленого хору імені Верьовки.

    «Відроджуються, воскресають національні традиції України і її символіка, патріотичні і духовні гімни, серед них і «Ще не вмерла Україна». З піснею-гімном пов'язані вікові поривання нашого на­роду до незалежності, яка в наш час стала реальністю.  Історична пісня «Ще не вмерла Україна» П. Чубинського, М. Вербицького є Піснею Пісень української нації, нашим головним національ­ним Гімном. Ми називалися скіфами, ан­тами, сарматами, уличами, тиверцями, хорватами, руси­нами, русичами. Та сьогодні кожен з нас гордий з того, що він — українець, вона — українка, ми — українці

Україно, соборна державо,

Сонценосна колиска моя,

Ще не вмерла й не вмре твоя слава,

Завойована в чесних боях!»,

на  такій патріотичній ноті було завершено виховний захід.

                                                              Н.О.Сізоненко – заступник з НВР.