Старожили Великоолександрівки добре пам’ятають день, коли їх рідне село від окупантів визволяли радянські воїни: багнюка по коліна, багато покинутої ворожої техніки на вулицях. В той час горіли хати, страждали від поранень визволителі. А скільки їх загинуло, наразившись на фашистську кулю! Двох радянських бійців, які віддали своє життя під час визволення Великоолександрівки, підібрала на околиці Раїса Гаврилівна Канюк із двома землячками й поховала на місцевому цвинтарі. З тих пір минуло 69 років.

…Майже сім десятиліть край кладовища є могила – сюди не приходять рідні й близькі безіменних солдат, доглядають її місцеві жителі. Не є байдужою до цього і родина Василенків. Валентин Романович та Аза Анатоліївна разом із сином Юрієм вирішили добре впорядкувати цю могилу. Вони звернулися за допомогою до депутатів: обласної ради В. Г. Дорошенка та районної Т. О. Ліферової, які охоче відгукнулися на це прохання.

19 квітня. На цвинтар прибув В. Г. Дорошенко разом із членами трудового колективу Казанківського професійного аграрного ліцею. Чоловіки встановили на могилі стелу, на якій великими літерами написано: «Здесь покоятся два неизвестных бойца, погибшие в 1944 году. Вам, солдатам, героям Отчизны, павшим в годы суровой войны, мы клянёмся вас помнить всех вечно, и покой сохранить тишины». Навкруги могили встановили металеву огорожу.

                       

Після цього родина Василенків на могилі посадила квіти. Аза Анатоліївна запевнила, що вони і в подальшому будуть доглядати за нею.

Думаю, що цей добрий безкорисливий вчинок В. Г. Дорошенка і родини Василенків заслуговує на повагу й щиру подяку.

Валентина ПОГОРІЛА

Впорядкували могилу визволителів

«Голос Казанківщини» від 25.04.2013 р.