Шевченківське свято

       9 березня український народ і вся світова громадськість відзначали 202 роковини від дня народження Великого Кобзаря. Досвідчений викладач української мови та літератури, спеціаліст першої категорії Тетяна Вікторівна Кваша організувала та провела на високому науково-методичному рівні Шевченківське свято, яке спрямувала на пізнання учнями неоціненних  духовних надбань національного героя, який пробуджував любов до України, кликав сильних та мужніх на подвиги, вселяв у слабких надію і віру. 

       Разом з учнями-ведучими, Вербовою Діаною та Гладирем Сергієм, Тетяна Вікторівна доносила присутнім,  у святково оформленій світлиці, велич поета і художника, мислителя і пророка, людини незвичної долі й незвичного таланту, що здобула світову славу поряд з Великими Міцкевичем, Гете, Шекспіром, Данте, Пушкіним. Все це супроводжувалося відеофільмами та величними піснями «Шлях до Тараса» у виконанні Василя Зінкевича.  

      Під час підготовки до заходу, учні Полякова Вікторія, Корабльова Наталка, Михайленко Тетяна, Рябушко Любов, Дружина Анна здійснили дослідження життєвого й творчого шляху Кобзаря, постать якого досить часто зміфологізована, що за нею досить важко побачити звичайну людину, яка колись так само кохала і зраджувала, боялась і ненавиділа.

     Далі  учасники заходу провели поетичну хвилинку «Сторінки із «Кобзаря»» з музичним супроводом М. Каланчевського «Українська симфонія» та «Прелюдія пам’яті Шевченка» Л.Степового. Майстерно читали вірші Приндич Віталій «Не завидуй багатому»,  Полякова Вікторія уривок з поеми «Княжна», Вільк Влада «Думи мої, думи мої», Пацкун Світлана «Сонце заходить, гори чорніють»,  Коробова Олена уривок з поеми «Лілея».

        Не оминули учасники заходу центральну тему у творчості Тараса Шевченка – долю жінки, матері, яким поет присвятив цілу низку своїх творів. Більшість українців вважають, що одним з найкращих творів про жіночу долю є поема «Катерина». Учні Кунцевич Вікторія, Чикачков Максим та Познякова Альона майстерно інсценували уривок з цієї поеми.

      Геній Шевченка цілковито належить всьому народові, від немовляти до зсинілого старця, що вибрав свій вік земний до останнього дня. І, одночасно, у кожного з нас – Шевченко свій, найпотрібніший, найрідніший в якихось незбагненно-потаємних доторках душі, в найвразливіших точках серця.

   На завершення викладач Кваша Т.В.  наголосила на тому, що й сьогодні слово Шевченка живе між нами, бо він душа народу, наша мудрість і сила  Які б нещастя і муки не випадали  на долю нашого народу, він вистоїть, якщо з ним буде  Шевченко, його «Заповіт».

   Арією «Заповіт» та Молитвою за Україну піднесено й урочисто закінчився захід, але ще довго його учасники та гості зворушливо  відгукувалися про генія, якого народила благодатна  українська земля.

                                                                                                   Методист Л.Г. Баранюк