«Спадкоємність поколінь», - під таким заголовком 9 березня2016 року в приміщенні районного народного історичного музею було проведено музейний урок для учнів І курсу Казанківського ПАЛ, приуроченого до  Дня визволення Казанки від  фашистських загарбників.

    З вступним словом перед учнями виступила заступник директора з навчально – виховної роботи ліцею Сізоненко Н.О., яка зазначила, що 72 роки віддаляє нас від тієї незабутньої і великої переможної весни 1944 року. Та живою і невмирущою є пам’ять про тих, хто ціною власного життя відстояв мир, свободу і незалежність Батьківщини, врятував світ від фашистської навали. Війна, котра прийшла на українську землю серпневим ранком 1941 року, увірвалася до кожної сім’ї, до кожної оселі, відібрала мільйони молодих життів, спотворила нашу чудову природу, перетворила в руїни тисячі міст і сіл.

      Про те, як український народ проявив героїзм у титанічній битві, рівній якій не знала історія, розповіла слухачам голова районної ради ветеранів Великої Вічизняної війни та праці Ризук М.Г., про те, що серед тисяч солдатських автографів на стінах рейхстагу було чимало українських імен. Що  молоде покоління повинно відчувати почуття гордості за старше покоління, воїнів, які своїм життям та важкою працею забезпечили величний День Перемоги.

       Казанківці теж свято вшановують пам’ять про тих, хто віддав  своє життя  за свободу і незалежність своєї Вітчизни. Обеліски, памятники, меморіальні дошки, вулиці названі їх іменами...

     «Память – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя  країни. І сьогодні через багато років, жахливо ступати болючими стежками страшної трагедії, яка розігралася на благословенній Казанківській землі…»,- продовжила свою розповідь директор районного історичного музею Маслова Н.Д. Наталя Дмитрівна розповіла присутнім про останній переможний день казанківців, слухали промову всім відомого диктора Левітана про визволення нашого рідного селища, а також зупинилася на подіях в Афганістані, згадали героїв тієї страшної війни. « Хочемо, щоб ці спогади пройшли крізь ваші серця, і ви розуміли, що найстрашніше у світі – це війна. Ми повинні завжди пам’ятати тих, хто не  дожив, не доспівав, не докохав.»

    На тих подіях , які відбуваються в зоні АТО, зупинилася волонтер Баранюк Л.І.

     Метроном відлічує хвилину мовчання…

     Це говорить про те , що молодь пам’ятає і буде пам’ятати про тих, хто пройшов через війну. Вони цього заслуговують.

     Память... Вона кличе, хвилює, стукає у наші серця. Вона доносить до нас, нащадків тих  полумяних поколінь, імена тих, хто не шкодував своєї крові, хто приніс у жертву найдорожче – життя.

 Вам пам’ять, Герої, вам честь і хвала

 Ніколи в віках не померкне вона.

                                              Заступник директора з НВР – Сізоненко Н.О.