До 160 – ї річниці з дня народження І.Франка

     «Важко знайти у світовій культурі людину такого безмежного творчого діапазону, як Іван Франко. Він залишив нам колосальну художню і наукову спадщину…» , - такими словами розпочала позакласний виховний захід з української літератури викладач Гончаренко С.В за назвою «… Щось святе в душі лелію, … чистий, ясний образ твій».

      «Поезію творить любов, а не злоба»,- наголошує Дмитро Павличко. Любов стояла і стоїть біля витоків життя, стверджує в людині людське, вивищує нас перед злом. Любов робить людину кращою, зігріває її теплом, дає наснагу для діяльності, творчості.

       Любов великих людей – завжди легенда. Про особисте життя видатних людей треба говорити дуже делікатно й обережно. Бо це та сфера життя людини, яка часто не піддається логіці.

     Саме про жінок у долі Івана Франка йшлося у позакласному виховному заході в рамках проведення місячника суспільно – гуманітарних наук в Казанківському ПАЛ.

    «Тричі мені являлася любов,- зізнається поет,- тричі в руці від раю ключ держав», і тричі поет утрачав надію на щастя. Нерозділені кохання залишали по собі «невтишиму тоску», засипали зів’ялим листям сподівання: «Замерзли в серці мрії молодечі, ілюзії криниця пересохла».

    На заході з вуст самого Франка (роль виконував учень І курсу Ліщина Ігор.) та його першого кохання Ольги Рошкевич (у виконанні учениці І курсу Анастасії  Фурсової)

 прозвучали відверті зізнання в любові один до одного.

Учасники заходу поринули у світ спогадів через майстерно виконані кращі вірші із збірки поета «Зів’яле листя», пісні на слова Івана Франка та документально-мемуарну прозу

. Присутні оплесками виразили своє захоплення учасникам літературного заходу  та ще раз пересвідчились, що любов Франка до жінки – велика, всеохопна, правдива. Він мав талант донести до людей свої почуття і створив неповторну пісню великої любові, яка лунатиме вічно.

                Заступник директора з навчально – виховної роботи Сізоненко Н.О.